Пам’ятка

Декларація прав дитини

(звернення дітей до дорослих)

1.Ми — діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2.Захищайте нас, щоб ми мали мож­ливість рости гідно й вільно.

3.Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4.Ми не маємо мерзнути, і в нас має бути завжди дах над головою. Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми за­хворіємо, то нам потрібен догляд.

5.Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, Ви ще більше
дбайте про нас і враховуйте наші по­треби.

6.Дайте нам змогу жити в сім’ї. Якщо сім’я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

7.Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими та плідно прожили життя.
Проте дайте нам можливість І гратися, щоб ми самі навчалися.

8.Нехай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.

9.Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто може погано з нами поводитися.

10. Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли ми виростемо, то пропагуватимемо розуміння між на­родами.

Пам’ятки для батьків

Загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у поведінці.

• По можливості, ігноруйте негативну поведінку ди­тини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Визначаючи позитивні риси в дітях, Ви мотивуєте їх поводити себе так якомога частіше.
•  Мотивуйте позитивну поведінку нагородами. Це мо­жуть бути лише Ваша увага або доброзичливі слова.
•  Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: “Би­тися не можна, тому що…”, а не “ти поганий, тому що вступаєш у бійки”.
• Створюйте можливості для навчання. Наприклад; “Ти розбив чашку. Будь-ласка, не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити”.
• Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помиля­тися, і це не становить загрози для Ваших стосунків із нею, вони не припиняться з причин того, що сталося.
• Будьте твердими. Діти потребують почуватися в безпеці; частково ця безпека створюється знанням “правил”.
• Запобігайте конфліктної ситуації ще до того, як вона загострилася. Краще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.Чітко наголошуйте, чого Ви очікуєте від поведінки дитини та що станеться, якщо вона щось зробить не так.
• Не думайте, що діти уявляють, чого Ви хочете від них, а відтак чітко пояснюйте, “що саме” ви хочете, щоб вони зробили. Наприклад, не кажіть “не робіть безлад”, а поясніть, що саме з того, що вони виконують, Ви називаєте безладом.
• Використовуйте позитивне мовлення. Наприклад: замість “Не став туди чашку” скажіть “Постав чашку на стіл, а не на тумбочку”. Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку.
•  Будьте справедливими і надавайте дітям можли­вість розповідати свої історії. Діти часто відчувають себе жертвами і безсилими, вони повинні впевнитися в мож­ливості стосунків із людьми, які їх не експлуатують.
• Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитив­ними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реакція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.
• Дозволяйте дитині брати на себе відповідальність за благополуччя інших. Це підвищує значимість досягнень дитини та ЇЇ самооцінку.
• Підвищуйте почуття самоконтролю у дитини. Робіть це через надання їй можливості вибирати та приймати рішення, хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє слово. Це підвищує почуття дитини про відпо­відальність за своє життя та зменшує почуття безпомічності та вразливості. У такий спосіб дитина зрозуміє, що вона може отримати те, що потрібно, без “загравань”.
•  Слухайте дитину та співчувайте її почуттям / дум­кам, які дитина висловлює (або які, на Вашу думку, вона переживає), навіть якщо Ви не згодні з ними. Це дозволяє дитині зрозуміти, що Ви цікавитеся її життям, що Ви справедливі, що їй не потрібно “загравати”, щоб бути почутою або отримати те, чого вона прагне.
• Приблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації. Хоча відсторонення від дитини на певний час може мати позитивний вплив, однією з проблем використання цього методу є те, що ним можна збільшити відчуття ізольованості та відторгнення дитини. Краще приблизити дитину до себе, аніж відштовхнути її, виводячи з небезпечної ситуації. Наприклад, якщо виникла бійка, краще запропонувати дитині піти разом з Вами, аніж від­силати її за чимось.
• Не перебільшуйте з покараннями. Запитайте себе (тільки чесно!), якби Ви були дитиною, чи здалося б Вам таке покарання справедливим?
•  Виходьте із складних ситуацій за допомогою гумору.
• Проте жарти не повинні доходити до висміювання або приниження дитини.
• Вибачайтеся. Якщо Ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому Ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися – – це нормально, але також і те, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.

Пам’яткадобрихбатьків

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ви — доросла людина!

Не втрачайте терпіння!

1.Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви. Або такою, як ви хочете.
    Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

2.Не думайте, що дитина ваша. Вона — Божа.

3.Не вимагайте для дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали
дитині життя — як саме вона може від­дячити вам? Вона дасть життя іншому,
той третьому: це незворотний закон вдячності.

4.Не ображайте дитину, щоб в старо­сті не їсти гіркого хліба. Бо, що посієш,
те й пожнеш.

5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легша, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

6.Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона — особистість!

7.Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

8.Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

9.Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

10.Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з
нею, радійте тому, що дитина — це свято,яке поки що з вами.

11.Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй зрозуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

12.Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і
розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

13.З повагою ставтесь до дитини і її справ.

14.Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоцій­ний стан решти членів родини.

Знайти«ключик»до кожної дитини— найважливіша річ у вихованні!

Пам’ятка для батьків

1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

2. Якщо є сумніви, карати чи не кара­ти — не карайте. Навіть якщо вже зро­зуміли, що ви м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

3. За один раз — одне покарання, на­віть якщо поганих вчинків відразу скоєно
багато, покарання може бути суворим, але тільки одне, за все відразу, а не по
одному — за кожний вчинок. «Салат» із покарань — це «страва» не для дитячої
душі!

Покарання — не за рахунок любові, щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона за­слуговує.

4. Краще зовсім не карати, ніж карати із запізненням. Деякі батьки карають
дитину за погані вчинки, коли вже настав час, забуваючи про те, що навіть в суворих дорослих законах беруть до уваги строк давності правопорушень.

5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута, як не
було нічого. Про старі гріхи — жодного слова. Не заважайте починати життя
спочатку!

6. Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не
має сприйматися дитиною як велич Вашої сили над ЇЇ слабкістю, як приниження,
Якщо дитина вважає, що ви — не праві, покарання буде діяти лише в протилеж­ний бік.

7. Дитина не має боятися покарання.

Не покарання має боятися ди­тина,не гніву вашого,а вашого за­смучення.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

 1.Шановні батьки, пам’ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину.
Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка,
мистецтва стати і бути людиною.

2.У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3.Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю пишу або кидаю м’яча.

4.Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не на­рікайте на мене цілий день.

5.Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно кри­тикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на по­милках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7.Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спромож­ності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

8.Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатись. Ваші слова, по­
чуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала
природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9.Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, при­
гортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люб­лю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене теж.